Екшн-горор з системою моралі та люті. Будувати характер — цікаво, але не завжди вдається через кривизну гри (інколи не зрозуміло, як саме допомогти комусь; через це отримав не найкращий фінал). Зате рубати ворогів у формі «монстра» — весело та навіть з міні-прокачкою. Стріляти — нормально, а ось махати холодною зброєю — ні, бо вороги падають та стають невразливими. Загадки — грамотні.
Найбільше чіпляє мовчазний характер героя, якого всі бояться. Його історія проста, але ефектна; Розкривається без сюрпризів. Є три кінцівки, що серйозно змінюють сприйняття. Все залежить від очевидних дій гравця, на які натякають два голоси — жінки та монстра.
Шутер та горор не завжди сумісні, але тут створили гарну локацію зі своєю історією, що дозволяє хоча б якось зануритися в цей армагедон з куль та вибухів, який якось повинен створювати стрес. Є навіть додаткова інформація про ворогів та локації, але псує її озвучення — хто ці люди та навіщо мені їх чути?
Набір локацій сподобався; Ідейно — гарно, дизайн — ні. А ось зображення монстрів вражає, бо засноване на різних тортурах у в’язниці та її околицях. Зайшли гарні ефекти спогадів/люті. Гра акцентує багато уваги на темноті, але навіть на мінімальній яскравості все завжди чудово видно і без світла.
Нормальний. Нічого особливого окрім підходу до створення — якщо трек для в’язниці, то використовувалися речі, що існують у в’язницях (металеві грати, наприклад).
Файний бойовик. Кривеньке все, але гарно поєднали екшн та психологічною тематикою (ідея з «перетворення» — сік).
Можливо, я занадто добрий, але не бачу сенсу бути злим в цій грі. Хто захоче відігрувати вбивцю дружини та дітей? Але механіка прикольна.
