Битви. Кожні. Три. Секунди. Знову. Пиздець в тому, що тепер «грати» і не треба. На «автомат» ставиш удари та лікування і проходиш 99% гри зі звичайними «персонами», поки не дійдеш до фінального боса, який підвищує складність в 100 разів. Дебілізм максимальний. Є покращення над першою частиною, але про них забуваєш на тлі цього нудного жахіття.
Потужна тема чуток робить неймовірні речі зі сприйняттям історії. Спочатку здається дитячою маячнею, а потім відкривається сильна ідея дитячих травм і вся дивакуватість дарує унікальну історію. Злодій аж на дві гри. Так, в абсурд деякі речі заходять і псують сприйняття, але зате фінал крутезний.
Замість одного району — п’ять. Кожен зі своїми магазинами, але не персонажами (часто одна мережа має одного співробітника). Персонажі цікаво взаємодіють особливо з навколишнім світом, де всі обговорюють чутки, які потом можна помітити «в житті». Локації різноманітніші (від клубу до храмів). Подорож світу псує відсутність хоч якогось нагадування про ціль. Не граєш тиждень — забуваєш ту одну репліку і тиняєшся як дурень.
Ніякого дивного першого обличчя, тепер завжди бачиш гарну модельку героя. Карта зручніша, хоч і не фіксується. Битви також ефектніші — персонажі/вороги рухаються під час ударів та від ударів. Є епічніші заклинання на всю карту та навіть сумісні скіли, що дають красиво глянути на героїв. Вороги — гарні, але хотілося б крутити під чай бійки.
Бойова тема гірше першої частини, але цікавих треків стало більше.
Головну проблему першої частини, битви кожні три секунди, залишили. Тому геймплейно (найважливіший аспект) — це гірша гра.
Сюжет не замкнений за дурними рішеннями, тому важливі теми та драматичні моменти стали помітніші. Загалом — треба римейк.
