Грав вдвох. Кожен має свої частини тіла для керування. Це було весело, бо хаотично та буваєш в незвичних становищах у звичайних ситуаціях. Але у фінальних 40 хвилинах гра вирішує бути розумною і дає механіки, які не показувала й про які не здогадатися без підказок. Особливо дратував фінальний бос з повторами однакових дій, поки не здогадаєшся збочену логіку авторів. Закінчувати гру на фрустрації — погана ідея.
«Зіпсований» грошима молодий чудак — це цікавий герой, але він 95% часу мовчить, тому характеру нуль разом з емпатією гравця; Через це у його «розвиток» у кінцівці не віриш. Інші персонажі — ок; Смерть намагається бути кумедною, але швидко набридає через кількість слабкого гумору. Зате коментатор — золото; Навіть на титрах.
Кожну секунду твориться неконтрольований «стриманий» хаос. Локації змінюються від кафе до пекла, але інтеракції мінімальні. Персонажі на тлі героя кумедно так коментують події світу, що хочеться більше героїв з повноцінними діалогами, а не «жартами на одну секунду».
Стиль — гарний; Анімації — посередні (особливо в екшні). Багато цікавих речей (геноцид бандитів тощо) залишають за кадром, хоча чорному гумору гри це б пасувало.
Озвучені всі дуже прикольно. Особливо коментатор, актор якого — американець, який вдає британський акцент. Музику не запам’ятаєте.
Весела посередня гра на вечір для коопу. Навіть без рідкісного жанру «рухай частинами тілами» це кумедна чорна комедія.
Геймдизайн під кінець стає нелогічним. Гра ВИМАГАЄ увімкнути підказки/гайд проходження в меню, бо автори не змогли пояснити ігроладом, що робити.
