Він занадто важкий. Тут навіть кооп — це чіт. Ігролад лише на годину, тому прості, але гарні бійки не встигають набридати, а ось постійні повтори ворогів та босів — набридають. Складність вбиває всі нерви на фінальному босі, який постійно закидує магією, від якої не ухилитися. Без збережень емулятора та чіта на вибір рівнів — це рівень «пішли ви *****»
Для 1989 року рятування короля та королеви з 10 репліками за всю гру — це норм. Між рівнями є красива карта з описом подорожі героя. Навіть твіст є, хоч і банальний.
Сетинг — новий для жанру. Тут середньовічне фентезі у світі, де черепаха — це острів. Цей мінімалізм працює. Тема героїзму тащить.
Сподобалася яскравість героїв та, наприклад, анімації ударів по голову, але локації сильно шкодять. Вони майже не відрізняються одна від одної, хоча їй сетинг — цікавий (важко помітити, що ти, наприклад, на величезному орлі).
Найбільше зайшли епічні героїчні «ноти» посеред саундтреку, що часто звучать на останніх рівнях. Музика в меню — дратівлива, а треки під час боїв — більш-менш. Також по-дурному виглядає перебивка музики, коли звуком смерті ворогів.
Важливо, але застаріло. Люблю ретро, але примітивність гри «Золота сокира» гарно показує відсутність Золотої сокири в грі… Її немає разом з багатьма елементарними речами.
Основи працюють, але диявольський баланc змушує дрочити 10 годин коротку гру. Це навіть не весело з чітом на вибір рівнів.
