Данте натягує демонів стильово. Далі проблеми: Перші години відомі своєю найжорстокішою складністю, а потім все легко, тому баланс не дуже; Прокачка не зовсім пояснює, що ти купуєш; Платформінг — кривий. Є «три» боси й вони повторюються весь час.
Обраний рятує світ. Нічого цікавого, але є яскраві персонажі, хоч з репліками їх тут лише три. Данте — соковитий парубок, якого хочеться постійно слухати; Його подружка Тріш також весела, але їх прив’язаність сильно натягнута. Сподобався лор про легендарного батька та розвиток головного героя у фіналі.
Гра похмура і це кайф, але вона наче зліплена зі шматків різних ігор. Опис предметів світу з Resident Evil не пасують жанру. Інтер’єр головної локації занадто абстрактний. Корабель та плавання від 1-ї особи наче з іншої франшизи. Найдивніша річ — це поділ гри на «місії» замість звичайних збережень. Навіщо це називати «місії» та зупиняти гру на 30 секунд заради одного напису?
Виглядає «ок». Дивний/оригінальний дизайн всього (особливо ворогів) сильно тащить, як завжди в старих іграх. Однак різноманіття локацій не вистачає.
Є задатки крутих треків, але вони втрачаються на тлі звуків під час екшну. Немає налаштувань елементів аудіо (голос, ефекти, музика). Найбільше постраждали діалоги, яких «затикає» саундтрек в епічні моменти. Ще й гра акторів з переграваннями, тому слухати їх комічно.
Нормальна гра-франкенштейн. «Зліплено» адекватно. За японськими стандартами. Приємно, що коротка. Різати не набридає.
Вона робить ідеально одне — хочеться далі грати в серію. Супер позитивного немає що виділити окрім дуже харизматичного Данте.
